О нас

Історія професійно-технічного училища № 4 - це історія розвитку нашої держави,  основні етапи якої знайшли своє відображення в розвитку та становлення училища.
робітники В березні 1921 року голова Ради народного господарства України В.Я.Чубарь на V Всеукраїнському з'їзді Рад висунув першочергове завдання -  відновити вугільну  та металургійну промисловість. Країні були потрібні кваліфіковані робітники.
При заводах створювались школи робітничого учнівства, що стали прообразом профтехучилищ.
На Нікополь - Маріупольському металургійному заводі 14 травня 1921 року була створена така школа, яка у подальшому стала ремісничим училищем № 8.
РУ № 8 в довоєнний період стало могутньою кузнею робітничих кадрів для за¬воду їм. Ілліча (Нікополь - Маріупольський завод у 1924 році після смерті В.І.Леніна було перейменовано у завод їм. Ілліча.).
Щорічно більше 200 токарів, слюсарів, електриків, зварювальників, ковалів, формувальників та інших професій випускалися зі стін училища, які вливалися в трудову сім’ю.
Напередодні Великої Вітчизняної війни кожний другий робітник був випускником РУ № 8, що складало основний кістяк робітничого колективу заводу ім. Ілліча.
В 1938 році іллічівці вийшли переможцями в соціалістичному зма¬ганні з металургами "Азовсталі".
В 1939 році на заводі ім.Ілліча працювало більше 14 тисяч ударни¬ків комуністичної праці й стахановців. Одним із лідерів стаханівського руху на заводі імені Ілліча був Макар Мазай. Його ім’ям було названо одну із вулиць міста Маріуполя і до теперішнього часу на ній знаходиться училище.
У 1937 році в групу токарів поступив Семен Васильович Жоров.                Семен Васильович був активістом, займався в училищі комсомольською роботою. Успішно закінчив училище і до початку війни працював токарем на заводі               ім. Ілліча. Одночасно займався в Маріупольскому аероклубі. На по¬чатку війни був направлений у військову школу пілотів, що в місті Ворошиловграді. В 1943 році закінчив школу із званням "молодший лейтенант" і кваліфікацією льотчика-штурмана.
В 1944 році С.В.Жоров був направлений на II Білоруський фронт. Служив під командуванням славнозвісного льотчика Г.Я.Байдукова. Семен Васильович прослужив у цьому корпусі до дня Перемоги й брав участь в па-раді Перемоги на Червоній Площі в Москві.
У серпні 1945 року Семену Васильовичу Жорову було присвоєно зван¬ня Героя Радянського Союзу із врученням Ордена Леніна і Золотої Зірки.
Семен Васильович Жоров усе життя підтримував зв'язок з училищем, проводив активну виховну роботу серед учнів, приходив на урочисті ліній¬ки, класні години.
У музеї училища є куточок, присвячений знаменитому випускнику. На одному із стендів музею виставлено парадну форму льотчика та його осо¬бисті речі, що були подаровані училищу.
2 жовтня 1940 року Президіумом Верховної Ради СРСР було прийнято Указ "Про державні трудові резерви", а Раднаркомом - Постанову "Про призов міської й колгоспної молоді в ремісничі, залізничні училища і школи ФЗН". Цей указ поклав початок створенню в країні професійно-технічної освіти.
РУ № 8 у передвоєнний період вже мало міцну матеріальну базу, колектив освічених майстрів і викладачів і було основним постачальником робітничих кадрів для заводу ім. Ілліча.
Війна з фашизмом припинила роботу училища. Однак відразу після визволення м. Маріуполя (вже восени 1943 р.) училище поновило свою ро¬боту. І вже в 1945 р. відбувся масовий випуск верстатників. Серед випускників першого повоєнного випуску були люди, які назавжди пов’язали своє життя з училищем, а саме: Герой Соціалістичної Праці Г.Я.Зуєв, А.М.Зєлінський, О.В.Носик, М.Н.Некрасов, В.І.Шаталов. Всі вони  більше 30 років пропрацювали в училищі. На багато років професія "ве¬рстатник" стала провідною в училищі.
В 1958 році завод важкого машинобудування відділився зі складу за¬воду   ім.Ілліча і ПТУ № 4 стало базовим училищем заводу "Важмаш".
Ще була війна, коли в міському ПТУ № 4 з'явився молодий майстер виробничого навчання Георгій Олексійович Самцов. На 30 років зв’язав він свою долю з молодими вихованцями училища.
В 1952 році група його підопічних електриків завоювала І місце в со-ціалістичному змаганні серед учбових груп на честь 30-річчя училища.
В 1963 році групі електриків, під керівництвом Г.О.Самцова, єдиній в обла¬сті присвоєно звання «Група резерву комуністичної праці». Їй вручено дип¬лом і Почесна грамота.
Разом із своїми вихованцями Георгій Олексійович створює кабінет електротехніки для програмованого навчання учнів.
Діючі моделі, виготовлені учнями під керівництвом Г.О.Самцова, було встановлено в Москві на ВДНГ і нагороджено срібною медаллю. А в 1964 й            1974 рр. відзначені бронзовими медалями ВДНГ.
Під час війни прийшов в училище і Геннадій Якович Зуєв. Він успішно закінчив училище і в 1945 р. в числі перших молодих робітників прийшов на завод ім.Ілліча. У той тяжкий повоєнний час натхненна, самовіддана праця високо цінувалася. За визначні успіхи в праці токар Г.Я.Зуєв був на-городжений «Орденом Трудового Красного Знамені». Наприкінці 60-х слава токаря-новатора переступила заводську прохідну. Про нього дізналась вся країна. Геннадія Яковича було нагороджено Орденом Леніна і було присво¬єно звання "Героя Соціалістичної Праці".
В 1967 році було збудовано нову будівлю училища, яка складалась із упорядкованого чотирьохповерхового корпуса, виробничих майстерень і гуртожитку для учнів. Добра матеріальна база, досвідчені висококваліфіковані майстри і викладачі, чудово обладнані виробничі майстерні - все це дозволило учи¬лищу на довгі роки посісти одне з ведучих місць у підготовці висококласних фахівців. Випускники училища стають постійними учасниками конкурсів професійної майстерності.
1967 рік - перша перемога. На Всесоюзному конкурсі токарів пере-можцем став випускник училища Василь Дударєв.
Наступний 1968 рік приніс відразу дві великі перемоги. На Всесоюз¬ному конкурсі токарів перше місце зайняв Віктор Вовк. Всесоюзний конкурс токарів серед викладачів важкого машинобудування - і знову переможцем стає випускник ПТУ № 4 Пантелей Бадасен.
В 1969 році училище очолює Анатолій Мартинович Зелінський - людина, яку колеги називали мозковим центром училища.
Анатолій Мартинович - випускник училища славетного повоєнного випуску 1945 року, який дав заводу й училищу цілу плеяду чудових фахів¬ців. Його диплом з одними п’ятірками, що був отриманий в училищі, до на¬ших днів бережно зберігається в музеї ПТУ.
В 1948 році прийшов Анатолій Мартинович на роботу в училище. Працював майстром виробничого навчання, інженером, заступником дире-ктора. І, нарешті, високі ділові якості, різнобічна ерудиція дозволяють йому посісти посаду директора.
Естафета перемог верстатників на конкурсах професійної майстерно¬сті триває.
1970 рік. Республіканський конкурс токарів. І знову переможцем стає випускник ПТУ № 4 Тимошенко Леонід. Він же зайняв І місце в конкурсі "Майстер - золоті руки". Республіканський конкурс проходив на базі нашо¬го училища, що стало школою майстерності для викладачів і учнів.
Переможцем Всесоюзного й республіканського конкурсу серед підприємств Міністерства важкого машинобудування став Микола Тарнавський.
З 1970 року училище перейшло на підготовку спеціалістів із серед¬ньою освітою.
Директор училища А.М. Зєлінський, будучи інженером широкого профілю й талановитим конструктором, заохочував творчий підхід до праці як серед співробітників, так і серед учнів. За його кресленням золотих рук майстри М.І. Чередниченко, А.С. Челборах, Г.О. Самцов виготовили трена¬жер верстата 16К20, який демонструвався на ВДНГ і Міжнародній ви¬ставці в Празі. Тренажер Зєлінського відзначено Дипломом І ступеня, Золо¬тою медаллю ВДНГ і Почесною грамотою Державного комітету Ради Мініс¬терств СРСР з професійно-технічної освіти. Діюча модель доменної печі "Жданов - Комсомольська" удостоєна диплому ІІІ ступеня ВДНГ. Н.І. Мавроді, Г.О.Самцов нагороджені срібними медалями. 22 учні училища - брон¬зовими.
1975 рік. Експонати, виготовлені учнями й робітниками училища, бе¬руть участь у Міжнародній виставці технічної творчості в Болгарії.
1976 рік. Обласний конкурс зварювальників. І знову переможець -
випускник училища Ходотаєв Олександр.
В 1976 році училище очолює  Ігор Миколаєвич Аврутін - людина осо-бливого складу розуму. В училище він користується незаперечним авторитетом. Його поважають всі: ветерани за те, що їх праця була своєчасно помічена і оцінена по заслузі, середнє покоління - що він вірив у їх зростан¬ня, молодь вчилася у нього людинолюбності.
Новий директор училища має гуманітарну освіту. Поряд з професійною підготовкою більше уваги стали приділяти естетичному вихований: але, як завжди, основним в училищі є підготовка висококваліфікованих кадрів.
Ігор Миколайович пропонує створити музей училища. Разом з викладачами та учнями починає пошукову роботу. Старанно збирає експонати для музею.
В училище починає виходити газета "Робоча зміна", редактором якої став зав.навчальною частиною В.В.Аріх, а авторами та кореспондентами - педагогічний колектив та учні.
Ігор Миколайович за фахом історик, але, навчений досвідом життям, викладає ще один предмет - людинолюбність. «Вчитель учителів» - нази¬вали його колеги. У кожного педагога він вмів знайти й розвинути кращі людські й професійні якості.
В тому ж 1976 році в честь 55-річчя училища на урочистій лінійці уч¬нів була відкрита пам'ятна бронзова дошка в честь кращих випускників. Це імена Героя Радянського Союзу С.В.Жорова, Героя Соціалістичної Праці Г.Я.Зуєва,  І.А.Лута та інших. Їх прикладу буде йти майбутнє покоління ро¬бочого класу, отримавших путівку в життя в стінах ПТУ № 4. В 1978 році відкритий пам’ятний знак в честь випускників і працівників училища, загиб¬лих в Великій Вітчизняній війні.
Рік 1977. Республіканський конкурс токарів. Кращім визначений Ми-хайло Горєлов.
1979 - Республіканський конкурс фрезерувальників. Тут перемогла єдина дівчина - Марина Іванова. Потім Марина Геннадіївна багато років працювала в училище майстром виробничого навчання, передаючи свій досвід та вміння молодому поколінню.
І Михайло Горєлов, і Марина Іванова, і переможці конкурсів профе¬сійної майстерності попередніх років В.Дударєв, М.Тарнавський, В.Вовк - всі вони були учнями Людмили Георгіївни Ліпки.
Людмила Георгіївна отримала також спеціальність токаря та путівку в життя в ПТУ № 4. Вона все життя віддала вихованню молоді, працюючи викладачем токарної справи в училищі і по цей день. Відмінник профтехосвіти (лютий 1973 р.), старший викладач, заслужений вчитель України (грудень             1982 р.), педагог з великим досвідом вона віддає всі свої знання та вміння молоді, ділиться досвідом роботи з колегами.


Людмила Георгіївна приймала участь в Республіканських педагогіч¬них читаннях (м. Черкаси, 1987 р.), виступала на Всесоюзному семінарі-нараді в Москві у 1986 році, приймала участь в роботі Всесоюзної конфере¬нції передовиків і новаторів педагогічної праці (Москва, 1989 р.).
1982 рік став черговою віхою в історії училища. На урочистій лінійці було закладено в стіну училища лист учнів XX століття учням XXI століття. Тим, хто стане господарями училища в 2022 році.
Кінець семидесятих і 80-ті роки - ці роки молодого покоління опаленого війною. Випускники училища також відбували службу в Афганістані, викону-ючи свій інтернаціональний обов’язок.
«Я не знаю, зачем и кому зто нужно,
Кто послал их на смерть недрожащей рукой,
Только так беспощадно, так зло и ненужно Опустили их в вечный покой..,»
(А. Вертинский, 1917г.)
Бобров Віктор - в 1983 році отримав в училище спеціальність газоелект-розварювальника 4-го розряду, займався самбо, вміло управляв яхтою. В липні 1983 року, виконуючи бойове завдання по доставці вантажу маршру¬том Кушка - Кандагар в Афганістані, був поранений. 11 вересня того ж року знову важке поранення, але бойовий пост не покинув і ще три години відбивав атаки противника, не дозволяючи їм захопити важливий об’єкт. Життя молодого солдата не вдалося спасти. Помер Віктор Бобров від важ¬кого поранення в живіт 26 жовтня 1983 р. в шпиталі м.Ростова. Він наго¬роджений орденом "Красной Звезды»" посмертно. В Афганістані загинули Лев Мілорадов і Олекс В цьому ж році в училище створена майстерня по підготовці спеціалі¬стів операторів станків с ЧПУ. А в 1986 році випускниці училища, майстру виробничого навчання Н.Ю.Дегтярьовій була присуджена премія ім.Н.Крупської. Надія Юхимівна працювала над проблемою "Навчання учнів на випуску складної продукції". Досвід її роботи вивчався на колегії Держкомітету України в 1987 році, де їй було присвоєно звання "Майстер - золоті ру¬ки". До 1994 року Надія Юхимівна керувала зональною школою педагогіч¬ної майстерності, а в січні 1995 р. вийшла на пенсію.
андр Хрупчик. Олек¬сандр Котлубей, Валерий Крилов, Сергій Парубочий - нагороджені бойовими медалями "За відвагу". Ковальчук Володимир нагороджений "Орденом Боевого Красного Знамени".
В училище завжди приділялася велика увага патріотичному вихован¬ню, пошуковій та краєзнавчий роботі.
В 1985 році на честь 40-річчя Перемоги перенесені могили невідомо¬го солдата і загиблих при обороні міста в роки Великої Вітчизняної війни на територію училища, відкритий музей трудової слави училища.
В цьому ж році в училище створена майстерня по підготовці спеціалі¬стів операторів станків с ЧПУ. А в 1986 році випускниці училища, майстру виробничого навчання Н.Ю.Дегтярьовій була присуджена премія ім.Н.Крупської. Надія Юхимівна працювала над проблемою "Навчання учнів на випуску складної продукції". Досвід її роботи вивчався на колегії Держкомітету України в 1987 році, де їй було присвоєно звання "Майстер - золоті ру¬ки". До 1994 року Надія Юхимівна керувала зональною школою педагогіч¬ної майстерності, а в січні 1995 р. вийшла на пенсію.
1986 рік. До ПТУ № 4 приєднали кулінарне училище і крім верстат¬ників, зварювальників, електриків га слюсарів в училище стали готувати висококваліфікованих кухарів та кондитерів.
В 1997 році на базі училища була організована школа передового до-свіду. Робота школи була висвітлена в журналі «Педагогічна скарбниця».
В 1998 році випускник училища Володимир Уткі-Откі видає збірник віршів "Вторгнення". Цікавою подією для учнів була презентація цієї збірки, яка проходила в училище, а сам поет дарував дітям свою книжку.
В 2000 році обласний конкурс верстатників - переможець учень ПТУ № 4 Рябченко Сергій.
Всі ці роки в училищі працює дружний, творчий колектив, здатний виконувати вимоги сьогодення:

Жоден із заходів ліцею неможливо уявити без вокально-инструментального ансамблю «Гармонія». Ансамбль-гордість ліцею,  частина його історії.   
Створив його випускник довоєнних літ - Михайло Харитонович Талановській.   В 90-е роки естафету керівництва ансамблем, прийняв Сергій Анатольевіч Давиденко. Він зберіг в колективі  добрі товариські відносини, високу якість виконавської майстерності. Виховання  у виконавців і слухачів естетичного смаку - одна з найважливіших завдань які вирішував керівник. Зараз ансамблем керує вихованець М.Х.Талановського - Володимир Вітальевіч Віник.



Виховну роботу в ліцеї очолює заступник директора з виховної роботи Вікторія Петрівна Губарева.  Багаторічний досвід роботи, дозволив їй, організувати роботу так, що до цього процесу залучені всі майстри виробничого навчання, викладачі та класні керівники навчальних груп. Багато педагогічних працівників проводять позакласні виховні години цікаво використовуючи новітні педагогічні технології. Це Оксана Василівна Крулік, Світлана Анатоліївна Гулакова, Світлана Степанівна Пехтерева, Ольга Федорівна Лютова, Ольга Григорівна Дудченко, Валентіна Іванівна Мітченко, Людмила Андріївна Хлистунова. Методика проведення позакласних заходів в ліцеї, як правило, припускає участь в них всіх навчальних груп. Разом з майстрами і викладачами, учні пишуть сценарії і готують художні номери. Вікторія Петрівна володіє добрим художнім смаком, любить музику і театр. Їй доводиться бути і постановником і режисером.  Вікторія Петрівна  направляє, а іноді і стримує неприборкану фантазію підлітків, прищеплює їм художній смак. В результаті репертуар учнів багатогранний, різноманітний і розкриває творчий потенціал кожного виконавця.
ВІА «Гармонія» бере участь у всіх позакласних заходах, міських і обласних оглядах і фестивалях. На обласному огляді художньої самодіяльності учнів і співробітників системи профтехосвіти декілька призових місць зайняли учнів ліцею. Перші місця в номінації «художнє слово» (Валерія  Шубенко) і ансамбль сучасного танцю «Брейкданс».



Другі, в номінації «дует» зайняли Євген Іванов і Валерія Мамонтова за виконання української пісні, Валерія Шубенко і Євген Іванов за український танець «Веселка». Маріуполь на гала-концерті в ДК «Юність» м.Донецька по підведенню підсумків самодіяльної творчості колективів системи профтехосвіти представляли учні  ліцею. І були відзначені в числі кращих.
Життя в ліцеї "кипить та бурлить". А спортивні досягнення? Кожного року учні ліцею приймають участь в різноманітних змаганнях.
Випускник минулих років Ращупкін Анатолій працює тренером в спортивному клубі «Маркохім».